Останнім часом все частіше можна почути припущення про існування в Україні таємного «Евакуаційного центру» для чиновників і бізнесменів, причетних до корупційних схем. Його місія – швидко та безпечно вивозити високопосадовців за кордон, коли ситуація «стає гарячою». Якщо припустити, що така структура існує, як би вона могла працювати?
Структура «Евакуаційного центру»
Щоб ефективно функціонувати, така система мала б складатися з кількох відділів, кожен з яких відповідає за певний етап евакуації:
- Аналітичний відділ – збирає дані про «клієнта», прогнозує ризики та визначає оптимальні шляхи втечі.
- Транспортний цех – забезпечує логістику: машини з дипломатичними номерами, швидкі «швидкі», буси з табличкою «200» для маскування.
- Коридорний сектор – люди, які «відкривають хвіртку» на кордоні. Це митники, прикордонники, депутати з впливом у прикордонних регіонах.
- Легалізаційний відділ – займається оформленням документів у країні прибуття, знаходить легальні підстави для довготривалого перебування.
- Психологічна підтримка – допомагає «клієнтам» адаптуватися до нового життя в екзилі, організовує прикриття в медіа.
Як це може працювати: гіпотетичний сценарій
1. «Тривожна кнопка»
Як тільки чиновник розуміє, що на нього починає тиснути НАБУ або інші антикорупційні органи, він активує «тривожну кнопку» – звертається до своїх «зв’язків».
2. Транспортування
Аналітики визначають безпечний маршрут, а «транспортний цех» організовує виїзд. Часто це робиться з використанням спеціальних машин – наприклад, автівок дипломатичних місій або навіть ритуального транспорту для «гарантованого» проїзду через блокпости.
3. Перетин кордону
На кордоні діє «коридорний сектор». Саме тут особлива роль у місцевих депутатів і впливових осіб, які знають, які «хвіртки» відкриті для обраних.
4. «Приземлення» за кордоном
У безпечній країні «легалізаційний відділ» допомагає влаштуватися – наприклад, оформити тимчасовий вид на проживання, а також забезпечує політичне прикриття через місцевих адвокатів і ЗМІ.
Реальні натяки на існування подібної мережі
Приклад Дениса Комарницького, який зумів втекти з України за підтримки правоохоронців, наштовхує на думку, що схема вже відпрацьована. Подібні історії Олександра Онищенка, Костянтина Жеваго та інших екс-посадовців дозволяють припустити, що корупціонери мають доступ до чітко налагодженого «коридору».
Чи є такий «Евакуаційний центр» реальністю чи лише плодом фантазії? Зважаючи на частоту подібних втеч і мовчазну згоду певних правоохоронців, відповідь може бути не такою очевидною. Проте очевидно одне – якщо такий механізм існує, його розкриття стало б справжнім шоком для суспільства і серйозним ударом по довірі до влади.
Організація для евакуації корупціонерів в Україні
Фахівці припускають що таємна евакуаційна мережа може мати наступні назви
«Евакуаційний хаб VIP» – натяк на елітарність та закритість схеми.
«Фонд порятунку обраних» – натяк на вибірковість допомоги.
«Економічний ухилянт» – якщо проводити аналогію з військовими ухилянтами.
«Білий квиток 2.0» – натяк на незаконні способи уникнення відповідальності.
«Дипломатичний коридор» – оскільки часто використовуються зв’язки у дипломатичних та правоохоронних структурах.
«Група швидкого реагування (ГШР)» – для маскування під офіційну структуру.
Ми спостерігаєм за розвитком ситуації з евакуаційною мережою та обов’язково повідомлятимемо про наступних клієнтів цієї поважної організації.
